5. Філософія Відродження.
Епоха Відродження орієнтована на мистецтво. В центрі уваги виявляється людина. Філософське мислення антропоцентричне. Індивід знаходить самостійність, він представляє самого себе. Його позиція - гордість і самоствердження, свідомість власної сили і таланту і він схильний приписувати всі свої заслуги собі. Розуміння людини в Відродженні відрізняється від античного і середньовічного. Людина сама постає тут як творець самої себе й водночас як пан над природою. Це було сміливим кроком проти ідеї зіпсутості й гріховності людської природи, що вже саме по собі усуває на задній план одну з визначальних ідей середньовіччя - потребу божественної благодаті і спасіння.
Отже, отримавши від бога свободу волі, людина сама повинна вирішувати свою долю. Людина не просто природна істота, вона творець самої себе і цим відрізняється від решти природних істот; людина стає хазяїном природи внаслідок усвідомлення себе творцем власного життя і долі. До того ж в ієрархії духовних цінностей пріоритетним стає не походження чи багатство, а особисті достоїнства та благородство. Метою життя стає служіння суспільству, людям. Звідси гуманізм Відродження.
Змінюється погляд на діяльнісний характер людини. Античність акцентувала увагу на споглядальності людиною свого життя в єдності з космосом. В середні віки праця, власне, виступала як норма покарання за гріхопадіння людей: "В поті чола їстимеш хліб свій", — ось що заповів Бог Адаму й усім нащадкам його. Лише в добу Відродження праця, діяльність проголошуються найвищим покликанням людини. Оскільки праця не лише задовольняє земні потреби людини, а й формує саму людину, остільки набуває свого роду сакрального (освячувального) характеру, в людині важливе місце посідає покликання до активної творчої позиції, відчуття свого таланту й сили.
У часи Відродження формується поняття особистості й індивідума. І якщо до індивідуальності підходять з естетичних позицій - милування його неповторністю, унікальністю, то для оцінки особистості застосовуються переважно морально-етичні критерії. Головне приділяється пізнанню внутрішньої суті людини, її вміння пізнавати й розрізняти добро і зло.
У епоху Відродження філософія знов звертається до вивчення природи. Але розуміння природи має нову специфіку: християнський бог тут втрачає свій трансцендентний потойбічний характер, він якби зливається з природою. Така натурфілософія - є пантеїзм.
Бог начебто розливається в природі, від чого сама природа обожнюється. Сам же Бог ніби "приземлюється", перестає бути надприродним.
Справжній світоглядний переворот доби Відродження виявився у поглядах на світобудову Миколая Коперника (1473-1543). В історії науки його вчення було революційним актом, заявило про незалежність науки про природу від релігії. Теорія Коперника про обертання Землі навколо Сонця і добове обертання її навколо своєї вісі означала розрив з геоцентричною системою Птоломея й релігійними уявленнями про Землю як про обрану Богом арену боротьби божественних і диявольських сил за людські душі. І хоч Коперник у центр Всесвіту замість Землі ставить Сонце (геліоцентризм), він вважав Всесвіт безконечним.
Нове бачення світобудови вимагало пошуків нового методу пізнання світу. В цілому мислителям Відродження властиві діалектичні тенденції. Так, Микола Кубанський (1401-1461) дотримується принципу збіжності протилежностей. Наприклад, він каже: "Єдине є все". Цю свою тезу обґрунтовує математично. Так, при збільшенні радіуса кола діаметр, центр й окружність співпадають; при безконечному збільшенні однієї із сторін трикутника дві інші в безмежності співпадають.
До речі, нові уявлення про світобудову відкрили нові можливості для переосмислення таких принципів, як деїзм і пантеїзм. У філософії Відродження переважало деїстичне спрямування щодо співвідношення віри і знання, але це не означало витіснення, тим більше - забуття пантеїзму. Джордано Бруно (1548-1600), якого за вироком інквізиції спалили, формулює концепцію "натуралістичного" (від натура - природа) пантеїзму. Згідно з нею, матеріальне буття сприймається як самодостатнє. Матерія проголошується як "начало", що все породжує із свого лона. Пантеїзм тут уже не символ божественного буття, а розлитий у реальності Бог.
Переглядаються погляди на суспільство. Здійснюються перші кроки по обґрунтуванню громадянського миру незалежно від релігійно-богословських санкцій. У цьому зв'язку найтиповішою є політична доктрина Нікколо Макіавеллі (1469-1527). Суспільство, зазначав він, розвивається не за волею Бога, а в силу природних причин. В основі розвитку історії лежить "матеріальний інтерес" і сила народних мас та панівних класів. Виступав за створення сильної національної держави, вільної від феодальних міжусобиць. Водночас він вважав припустимим застосовувати й жорстокі засоби для придушення народних виступів, виправдовував хитрість, жорстокість і віроломство правителів в ім'я великої мети - створення міцної держави. Заслуга Макіавеллі полягала в тому, що він одним із перших почав розглядати державу людськими очима, а не через призму теології. В добу Відродження виникають і формуються ідеали утопічного соціалізму.
Гносеологія Відродження об'єктивно спрямована проти схоластики та релігійного догматизму. Вона висувала на перший план досвід, чуттєве сприйняття як перший, найважливіший крок у пізнанні.
Філософія доби Відродження відіграла величезну роль, наклавши свій відбиток на характер всієї наступної науки й філософської думки. Відродивши ідеї античної філософії, вона збагатила й розвинула їх під впливом середньовічної культури й університетської науки, а також потреб суспільно-історичної практики. Вона дала могутній імпульс для розвитку природничих і гуманітарних наук в умовах Нового часу.
- Філософія Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення Кредитно-модульна система організації навчального процесу
- Структура програми навчальної дисципліни „Філософія”
- 1. Опис предмета навчальної дисципліни (денна форма навчання)
- Структура програми навчальної дисципліни „Філософія”
- 1. Опис предмета навчальної дисципліни (денна форма навчання)
- 2. Мета й завдання дисципліни, викладення дисципліни
- 3. Розподіл балів, що присвоюються студентам (денна форма навчання).
- 4. Програма навчальної дисципліни
- 4.1. Тематичний план та розподіл навчального часу
- 4.3. Індивідуальна робота студентів
- Тема 1. Філософія та її місце в системі культури (3год.)
- Змістовий модуль 2
- Тема 2. Типологія філософських систем (7 год.)
- Змістовий модуль 3
- Тема 3. Філософське розуміння світу (3 год.)
- Модуль 2 Людське усвідомлення об'єктивної і суб'єктивної реальності. Змістовий модуль 4
- Тема 4.Свідомість як проблема філософії( 3 год.)
- Змістовий модуль 5
- Тема 5. Зміст пізнавальної діяльності. (2 год.).
- Змістовий модуль б
- Тема 6.Логіка: її предмет та філософська природа (2 год.)
- Змістовий модуль 7
- Тема 7. Проблема людини у філософії.(4 год.)
- Змістовий модуль 8
- Тема 8. Соціальне буття та його специфіка (4 год.).
- Змістовий модуль 9
- Тема 9. Проблемність цінностей у філософії (2 год.).
- Змістовий модуль 10.
- Тема 10. Релігія як тип духовності (2 год.)
- Тема 11 .Етика як філософська наука про мораль (2 год.)
- Тема 12. Естетика як тип духовності (2 год.)
- 2.Суть та особливості філософського світогляду.
- 3.Місце філософії в системі культури та роль в суспільстві.
- Місце філософії в системі культури.
- Які функції виконує філософія в суспільстві?
- Питання для самостійної та індивідуальної роботи:
- Теми рефератів:
- Контрольні питання:
- Термінологічний словник:
- Тести проміжного контролю знань
- Література:
- Тема 2.Історичні типи філософії План
- 1.Виникнення філософії та періодизація її розвитку.
- 2. Філософія Давнього Сходу.
- 3. Антична філософія.
- 4.Філософська думка Середніх віків.
- 5. Філософія Відродження.
- 6. Філософські погляди XVII століття.
- VIII. Німецька класична філософія.
- IX. Філософські погляди марксизму
- X. Сучасна світова філософія
- Екзистенціалізм
- Психоаналітична філософія: фрейдизм та неофрейдизм
- Сучасна «філософія науки»: позитивістський напрямок в філософії
- Релігійна філософія сучасності
- Філософська думка в Україні
- Філософські ідеї в духовній культурі xіv-XV cт.
- Класична доба української філософії Доба Просвітництва.
- Університетська філософія.
- Контрольні питання до теми:
- Теми для рефератів та доповідей:
- Філософське розуміння світу
- 1. Поняття буття і субстанції.
- 2. Поняття матерії. Форми існування та рівні її структурної організації.
- 3. Поняття розвитку. Основні концепції розвитку.
- 4. Поняття простору та часу.
- Тема 4. Свідомість як проблема філософії.
- 1. Походження свідомості, її соціально практична сутність та основні властивості.
- 2. Структура свідомості. Свідомість самосвідомість. Душа і дух.
- 3. Індивідуальна і суспільна свідомість. Структура суспільної свідомості.
- Тема 5. Пізнання як філософська проблема.
- 1. Пізнання як предмет філософського аналізу. Сутність пізнання, рівні та форми.
- 2. Проблема істини в пізнанні.
- 3. Наукове пізнання: специфіка форми та методи.
- Тема 7. Проблема людини в філософії
- 1.Сутність і походження людини. Єдність природного, соціального і духовного в людині.
- 2.Індивід, індивідуальність, особа та особистість.
- Індивід – окремий представник людського роду
- 3.Проблемність людського буття.
- Теми рефератів:
- Тема 8. Соціальне буття: філософський аналіз План.
- 1. Поняття суспільства: структура, функції та основні чинники розвитку.
- 2.Філософія історії та типологія суспільного розвитку
- Тема 9 . Проблема цінностей філософії
- 1.Особливості філософського підходу до проблеми цінностей
- 2. Цінності і ціннісне ставлення до світу як основи культури. Людина в світі культури.
- Контрольні питання
- Теми рефератів
- Тема 11. Етика як філософська наука про мораль.
- 2. Мораль в системі світових реалій
- Контрольні питання:
- Теми рефератів:
- Тема 12. Естетика як тип духовного.
- Предмет естетики становлення естетичних уявлень.
- Контрольні запитання:
- Теми рефератів:
- Рекомендована література: