67. Біблія як священне писання.

Всі течії християнства своїм Свя­тим Письмом вважають Біблію. Вона складається з двох основних частин — Старого та Нового Запо­вітів. Перша, давня частина Біблії — Старий Заповіт, як зазначалося, визнається також іудаїзмом.

Біблія складається з 66 книг.

Старозаповітна частина Біблії займає 4/5 усього тексту Біблії і відома у двох варіантах. Масоретський текст (Танах), прийнятий в іудаїзмі, написаний дав­ньоєврейською. Він складається з трьох книг:

1) П'ятикнижжя;

2) Пророки;

3) Писання.

Головним є П'ятикнижжя (Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повто­рення Закону). Тут йдеться про створення Богом сві­ту і людини, про гріхопадіння Адама та Єви, всесвіт­ній потоп, про заповіт, який заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, що викладе­на у відомих десяти заповідях. Старий Заповіт, пере­кладений на грецьку мову (Сегггуагінта), містить 50 книг. До них ставлення християн різне: протестан­ти визнають 39 книг, православні — 11 книг вважа­ють неканонічними, а католики — визнають їх друго-канонічними.

Загалом історія створення старозаповітної части­ни Біблії обіймає період у кілька століть (з IX ст. до н. е. — по 60-ті роки II ст. до н. е.).

У Новий Заповіт, що сформувався протягом І— II ст. н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Іоанна, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні Іоанна Богослова (Апокаліпсис)) опису­ється життя Христа, поширення християнства, тлума­читься віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового Заповіту від­бувалася у складній боротьбі.

Крім канонічних, православні і католицькі видання Біблії включають твори Старого заповіту, які не увійшли до закону.

У другій половині XVI ст. Біблія набула сучасного вигляду.

Відомо, що всі книги Біблії поділяються на ка­нонічні, неканонічні та апокрифи. Неканонічні книги вважаються лише літературою так званого біблійного кола, корисною для навчання. Апокри­фи розглядаються, як твори, що не мають віроповчального авторитету.

Десять заповідей Божих.

1. Я Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене. 2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або в водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм. 3. Не взивай даремно імені Господа Бога твого. 4. Пам'ятай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий — свято Господу Богу твоєму. 5. Шануй отця свого і матір свою — добре тобі буде і довго житимеш на землі. 6. Не вбий. 7. Не перелюбствуй. 8. Не кради. 9. Не свідчи ложно на свого ближнього. 10. Не жадай жони приятеля свого, не жадай до­му ближнього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола його, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого.

Дві головні заповіді Божі

1. Возлюби Господа Бога Твоєго всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всею мислію твоєю.

2. Возлюби ближнього твого, як самого себе.

Сім святих, таїнств, які визначають повноту і досконалість благодаті Божої

1. Хрещення. 2. Миропомазання. 3. Сповідь. 4. Євхаристія. 5. Священство. 6. Шлюб. 7. Єлеосвячення.

Три головні християнські чесноти

І. Віра. 2. Надія. З. Любов.

Гріхи смертні з протилежними їм чеснотами

1. Гордість — Смиренність. 2. Захланність — Щедрість. 3. Нечистота — Чистота. 4. Заздрість — Доброзичливість. 5. Нестриманість — Поміркованість. 6. Гнів — Лагідність. 7. Лінивство — Працелюбність.