39. Антропологічна філософія л.Фейєрбаха
Фейєрбах запропонував відмінне від традиційного розуміння філософії, її минулого та сучасності, ролі в суспільстві і ставлення до релігії. За Фейербахом, у світі починається нова епоха — пост-християнська. Релігія відмирає, її місце в культурі звільняється, і зайняти це місце повинна філософія. Водночас і сама філософія повинна змінитися: вона не має стати простим чи негативним (в гегелівському розумінні) запереченням релігії. "Якщо філософія повинна замінити релігію, — стверджує Фейєрбах, — то, залишаючись філософією, вона має стати релігією, вона повинна включити в себе — у відповідній формі — те, що становить сутність релігії, повинна включити переваги релігії". Інакше кажучи, повинна бути якась нова (відмінна від попередньої) синтетична форма свідомості і знання. Нова філософія повинна стати несхожою і на стару християнську релігію, і на стару "шкільну" філософію, хоча й потрібно зберегти краще з них обидвох. Уточнюючи свої уявлення, Фейєрбах називає нову філософію — "релігію" антропологією, "філософією майбутнього". Водночас сам Фейєрбах бачив сутнісні відмінності між філософією та релігією і вказував на них. У релігії сильний бік — її світоглядна ефективність, її близькість до "серця" людини, її емоцій, глибинних особистісних структур (при цьому релігію Фейєрбах вважає родовою ознакою людини — адже в тварин релігії немає). З іншого боку, гегелівська філософія з ії абсолютизацією мислення, раціонального пізнання виявляється, за Фейербахом, раціоналізованою формою теології. Філософія — це неначе "сенс" у релігії. Вона також виростає з сутнісних аспектів людської свідомості. І те, й інше повинна об'єднати у собі "філософія майбутнього", але у цьому об'єднанні мають зникнути, усунутися слабкі сторони і філософії, і релігії.
Слабкість філософії, за Фейєрбахом, — в її відірваності від "серця", манірній віддаленості від світу, теоретичному егоїзмі. Це й повинно бути усунене при злитті філософії та релігії, а тому філософія повинна перетворитись у практичну філософію (цей мотив був характерним для усього молодогегельянства).
Найсильнішою стороною християнства, яка уможливила цій релігії стати світовою, легко доходити до "серця" людини, Фейєрбах вважає мораль. Тому природно, що "нова філософія" повинна знайти якусь нову форму морально-етичної свідомості. Фейєрбах здійснив спробу її виробити. Замість християнства та філософії гегелівського типу він запропонував "філософію Людини". Згідно з його гуманістичною концепцією Людина — це найвище у ціннісному відношенні, абсолютна цінність. При цьому слід говорити не про окремих людей, а про їх сутність, тобто про родовий початок. Окрема людина зовсім не є вмістилищем усіх людських чеснот, але Людина як така е нескінченно мудрою, доброю, всемогутньою. Її властивості — це вона сама, а без них (тобто без моральних якостей мудрості, доброти, могутності) Людини зовем немає. В людині все є цінним: емоційне та психологічне життя е не менш важливим, аніж розум. Також вельми важливо, що людина живе в прямому контакті з природою, бо зовнішня природа є близькою природі самої людини. За Фейєрбахом, людська сутність цілком гармонійно виявляє себе в людському існуванні: життя природи та умови буття перебувають у глибокій єдності з людською сутністю.
Отже, людина, за Фейєрбахом, перебуває та існує в гармонійній єдності з власною сутністю, власними якостями ("предикатами"), зовнішньою та внутрішньою природою. Вища ж єдність проявляється в моральному наповненні цієї гармонії, яка реалізується у імперативі, вищому законі для Людини. Цей закон полягає у вимозі ставитися до людини як до найвищої цінності, як до Бога. При цьому людина ставиться до себе як до Бога, коли вона бачить божественне у іншій людині. Запозичена в християнстві заповідь любові до Бога і ближнього перетворюється у Фейєрбаха на основний моральний закон. Саме Любов (як домінуюче в людському ставленні до Бога) наділяється в Фейєрбаха родовим смислом—це любов статева, родоутворююча, що включає в себе і любов до дітей, тобто до продовження самих себе, свого Я. За Фейєрбахом, відносини між людьми повинні включити в себе закон Любові як деяку надцінність, дати йому увійти в "серце" людей, змінюючи вплив релігії.
Фейєрбахівські уявлення про Людину були отримані шляхом критичного перетлумачення християнських ідей. Фейєрбах віддав чи приписав Людині лише ті якості ("предикати"), які релігія приписувала Богу. На його думку, Бог — це відчужена та об'єктивована сутність людини (або, інакше кажучи, Бог є деяким символічно закодованим зображенням суто людських властивостей та якостей). Саме в тому, що боги утворені за образом та подобою людей, і корениться, за Фейєрбахом, сенс та цінність релігійної свідомості, основа її дійовості в історії. Але недостатньо лише розуміти природу релігії, вважає Фейєрбах, — критикувати її означає зводити, або редукувати, релігійні образи та цінності до їх земних прообразів. Перетлумачений таким чином зміст релігії саме й веде, за Фейєрбахом, до справжнього розуміння сутності людини.
Фейєрбахівська філософія виявила значний вплив на формування світової філософської думки, зокрема — на молодогегельянство та марксизм. Хоча майже відразу ж вона була піддана критиці сучасниками мислителя, але фундаментальність порушених Фейєрбахом питань та глибина його спроби відповісти на них дає підстави відвести йому належне місце серед гігантів світової філософської думки.
- 1. Предмет філософії
- 2. Поняття світогляду. Історичні типи світогляду
- 3. Проблема буття в історії філософії.
- 4. Проблема свідомості в історії філософії. Самосвідомість, без свідоме.
- 5. Матерія, як категорія філософії та науки. Простір, рух, час.
- 6. Гносеологія – теорія пізнання. Основні проблеми гносеології.
- 7. Форми та методи пізнання.
- 8. Антропологічна проблематика в історико-філософському контексті.
- 17. Основні характеристики античної філософії. Натурфілософська проблематика Мілетської школи.
- 18. Піфагор та піфагорський союз. Модифікації вчення.
- 19. Сократ та сократичні школи.
- 22. Поняття Доа в китайський філософській традиції.
- 23. Основні філософські школи Китаю.
- 24. Вчення Платона про ейдос
- 25. Філософія Аристотеля
- 26. Еліно – римська філософія (скептицизм, стоїцизм, епікуризм): Скептицизм
- Стоїцизм
- Епікуреїзм
- 27. Загальна характеристика філософії середньовіччя, основні етапи її розвитку
- Августин Аврелій
- 28. Тома Аквінський
- 29. Філософія епохи Відродження
- Микола Кузанський
- Джордано Бруно
- Основні ідеї
- 30. Проблема методу філософії нового часу
- 2.1. Методологія Френсіса Бекона
- 2.2. Методологія Рене Декарта
- 31. Проблема субстанції в філософії Нового часу
- 33. Теорія пізнання Канта
- 34. Філософія античного атомізму
- 35. Апологетика, Патристика, схоластика, реалізм, номіналізм.
- 36. Англійський емпіризм (Бекон, Локк, Берклі)
- 37. Золоте правило моралі:
- 38. Метод і система філософії Гегеля.
- 39. Антропологічна філософія л.Фейєрбаха
- 40.Філософія життя та досвід переоцінки всіх цінностей раціоналістичної культури ф.Ніцше
- 41.Теорія відчуження та соціальна філософія марксизму.
- 42.Проблема людської екзистенції та свободи в філософії екзистенціалізму.
- 43. Проблема людської екзистенції та свободи в філософії екзистенціалізму.
- 44.Позитивізм:етапи еволюції.
- 45) Філософія руського космізму
- 46) Філософія свободи та творчості м. Бєрдяева та Філософія всеєдності в. Соловйова.
- 47) Філософія серця г. С. Сковороди.
- 48) Основні етапи розвитку української філософії.
- 49) Філософія прагматизму
- 50) Філософія Просвітництва
- 51) Сучасні релігійно-філософські вчення
- 52. Конфуцій «Лунь Юй»
- 53. Платон «Бенкет»
- 54. Гегель «Хто мислить абстрактно»
- 55. Декарт «Роздуми про метод»
- 56. Причини та джерела винекнення християнства
- 57. Християнство як світова релігія. Католицизм.
- 58. Християнство як світова релігія.Православ’я.
- 59. Християнство як світова релігія. Протестантизм.
- 60. Іслам як світова релігія
- 61.Буддизм як світова релігія
- 62. Релігія як тип світогляду. Структура релігії.
- 63. Родо-племенні культи. Національні релігії Індії та Китаю.
- 64. Національні релігії: зороастризм, синтоїзм, іудаїзм.
- 65. Вільнодумство: його основні форми.
- 66. Релігійна ситуація в Україні.
- 67. Біблія як священне писання.
- 68. Нетрадиційні релігії та культи.
- 69.Моральні настанови іудаїзму і християнства
- 70. Релігієзнавство. Структура та розвиток.
- 71. Правове вирішення проблеми свободи совісті.
- 72.Регіональні форми буддизму.