3. Проблема буття в історії філософії.

Проблема буття – одна з перших проблем, які намагалась розв’язати філософія.

Філософія, на відміну від буденної свідомості, порушує проблему буття свідомо, намагається з’ясувати смисл, який людська культура вкладає в це поняття.

Вчення про буття називається онтологією (з грец. Ontos – суще, logos – поняття, розум). Термін вживається у філософії з XVII ст., хоч сама проблема буття розглядалась з часів Парменіда.

В історії філософії проблему буття вперше порушили елеати. Парменід, який вважав буття основою світу, дійшов парадоксального висновку: що існує тільки буття, а небуття не існує, бо якщо людина думає про небуття, то воно постає як буття.

Класична філософія визначала буття через протиставлення небуттю. Річ, людина, атом, вітер, почуття, поняття – це суще, яке може мати буття або небуття.

Протилежна картина постає, коли під сущим розуміють насамперед ідеї, поняття, цінності, коли їм надається справжнє буття, а матеріальні речі розглядаються як небуття, ніщо (meon у Платона).

Отже, виходячи з історії філософії, можна вести мову про три основні концепції буття:

- матеріалістична, яка ототожнює буття з матеріальним сущим;

- ідеалістична, що ототожнює буття з мисленням (ідеальним сущим);

- некласична, що протиставляє буття як процесуальність, мінливість, незавершеність сущому як усталеному, оформленому, завершеному.

На підставі феноменологічної концепції в сучасній онтології прийнято виділяти різні сфери буття.

Особливий шар буття утворюють переживання людини, акти свідомості (те, що у філософії традиційно називається душею).

Переживання людини – це, на думку феноменологів, єдине, що дано їй безпосередньо. Сприймання, пригадування, міркування, мріяння є її актами свідомості, вона не може мати в них сумніву.

Ще одною сферою буття є ідеальні предмети. Сюди можна віднести поняття (формально-логічні та змістовні) цінності, казкові образи та ін. Їх буття конституюється в різних актах свідомості.

Так, цінності – добро, дружба, Бог дані через віру. Якщо хтось не вірить в добро чи любов, не вірить у Бога, то вони для нього не існують, як скажімо, для прибічників однієї релігії цінності іншої не є цінностями.