68. Нетрадиційні релігії та культи.

На сьогоднішній день відокремлюють сім груп нетрадиційних релігійних вірувань.

1) Неохристиянські рухи на загальнохристиянській основі. До них відносяться, по-перше, привнесені із-за кордону різні міжнародні християнські місії, секти (Міжнародна християнська місія, Християнська місія "Емануіл", Армія спасіння, Лівобережна церква Христа, Християнська церква "Калварі Чапел" та ін).

По-друге, цей напрямок репрезентують відроджені християнські об'єднання українського походження (Спілка християнської міжконфесійної згоди "Лога", Собор євангельських церков).

По-третє, до цієї групи можна приєднати таке проросійське неохристиянське утворення, як церква Воскресаючої Богородиці.

До цього класу належать релігійні течії, що виникли в рамках традиційного християнства з метою приведення його до вимог часу. Ці течії ґрунтуються на Біблії і на особі Ісуса Христа як на центральній постаті своїх релігійних доктрин. Їм притаманна критика ортодоксального християнства, оголошення своєї церкви виключно істинною у спасінні Христової віри.

2) Релігії орієнталістського напряму. Вони в основному репрезентовані неоіндуїзмом (Товариство свідомості Крішни, Товариство Шрі Ауробіндо, Товариство ведичної культури, Міжнародне товариство "Всесвітня чиста релігія") і течіями буддиського толку (дзен-буддизм, тібетський буддизм, ламаїзм).

3) Езотеоричні об’єднання (Реріхівське товариство, Асоціація "Живої етики", Теософія Братство Грааля. Езотеричні об´єднання — релігійні спільноти, для яких характерна віра в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього та магічні засоби спілкування з ним. Езотеричні об´єднання представлені, зокрема, теософськими спільнотами. Теософія (гр. theos — Бог і sophia — мудрість, — досл. богомудрість, богопізнання) — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів із надприродними силами.Мета теософів — на суто філософських принципах поєднати усі наявні релігії. Для цього вони здійснюють глибокий порівняльний аналіз різноманітних релігійних та філософських учень, прагнучи віднайти у них єдину життєдайну основу, яка б камертоном відгукнулась у серці мільйонів землян. Всебічно культивується співчуття, розробляється система етичних доктрин.

4) Неоязичництво (Великий вогонь, Собор Рідної віри, Рідна віра, Рун Віра, Ладовірство).

Неоязичництво - сукупність сучасних течій, що закликають до відновлення язичницьких уявлень, культів та обрядів. Неоязичництво, чи нативізм (від лат. nativus — рідний, природний) — це реконструкція дохристиянських політеїстичних вірувань. Неоязичництво – це релігія, сконструйована в основному в 70-і – 90-і роки на основі вірувань, пантеону божеств, символів, практик та інших елементів древніх релігій.

5) Синтетичні неорелігії (Віра Бахаї, Велике Біле братство, Церква уніфікації, Церква єднання).

Серед нетрадиційних вірувань, чиї прибічники інтелектуально-духовні пошуки зводять до філософського осмислення трансцендентного, чільне місце посідають і синтетичні неорелігії. До них належать Церква єднання (Церква уніфікації), Віра Багаї та ін. Церква об´єднання (Церква уніфікації). Це одна з найпоширеніших синтетичних неорелігій, що своєрідно поєднала елементи християнства та східних релігій. Заснував церкву у 1954 р. південнокорейський євангеліст Сан Мьонг Мун, який нині є її керівником. Своєрідність цієї неорелігії полягає в тому, що вона прагне включити до свого світогляду всі історичні релігії з огляду на їхню роль у розвитку людської цивілізації.

6) Сайєнтологічні рухи (Діонетика, АСТ1КА, система Порфірія Іванова, Наука розуму, Християнська наука). Сайєнтологічні рухи (наукологічні) – також одна з форм нетрадиційної релігійності. Сайєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку і релігію, адекватно віддзеркалити проблеми сучасного індустріального суспільства. Більшість сайєнтологічних рухів, які існують в Україні (Діанетика – Фонд Хаббарда, Наука розуму, Християнська наука), мають іноземне походження.

7) Сатанізм. Сатанізм - ряд світоглядів і вірувань, в яких образ Сатани трактується як позитивний символ могутності і свободи. На даний момент існує кілька різновидів сатанізму, найбільш поширеним у XXI столітті є Сатанізм ЛаВея, більш поміркована форма, яка розглядає Сатану просто як символ. Визначення сатанізму варіюють від «ідеології поклоніння злу» до «інвольтаціі до егрегору Сатани» та «сплаву ідей та образів, що уособлюють розвиток, різноманіття, велич, силу, могутність, творчість, індивідуалізм, зухвалість, гордість, знання - всього того, що сприяє Життю та його розвитку».