71. Правове вирішення проблеми свободи совісті.
Надзвичайно важливою у контексті релігієзнавчого осмислення історії становлення, генезису, інституалізації релігії в Україні, її функціональної ролі та місця в українському соціумі, характеру і змісту державно-церковних відносин, релігійної ситуації постає проблема свободи совісті. Актуальність означеної проблеми як в теоретичному, так і в практичному аспектах визначається передусім тим, що свобода совісті в концептуальному плані цілком справедливо розглядається як одна з найцінніших свобод людини, тобто вона визнається як фундаментальна загальнолюдська цінність, як важливий елемент життєдіяльності особистості та суспільства.
Свобода совісті — суспільний феномен, що перебуває у нерозривному зв'язку із сенсом, світоглядними координатами буття людини. Міжнародна релігієзнавча думка виділяє свободу совісті поміж інших прав і свободи особистості як центральний, стрижневии принцип, на якому грунтуються не лише права, суспільна безпека, гідність людини, а й повага до її світоглядних орієнтацій, переконань.
Як поняття «свобода совісті» відображає умови, за яких можливе вільне самовизначення особистості в світоглядній сфері буття, її духовне становлення, розвиток, самоактуалізація. Засвоїм змістом це поняття «свобода совісті» багатоаспектне. Його сутнісне навантаження нерідко визначається в залежності від предметного поля дослідження: філософія, етика (філософсько-етичне), політологія, право (політико-правове), релігієзнавство, теологія (релігієзнавче, теологічне).
Філософський аспект свободи совісті. В найбільш загальному (філософському) тлумаченні свобода совісті виявляє себе як внутрішня здатність особистості оцінювати, осмислювати різні світоглядні парадигми, вільно, без будь-якого зовнішнього силового спонукання, лише за велінням власної совісті, самовизначатися щодо них і діяти, здійснювати вчинки, творчо самореалізуватися у системі координат свого світоглядного вибору.
У філософській інтерпретації свобода совісті постає як специфічно вибіркова й узгоджена активність свідомості, совісті та волі індивідуума, спрямованих на його самовизначення в духовній реальності щодо граничних життєвосмислових засад свого буття.
Духовне, зокрема світоглядне, самовизначення особистості повноцінне лише тоді, коли воно у своїй внутрішній сутності не спричинене зовнішніми спонукальними чинниками.
У філософському розумінні свобода совісті виявляє себе як атрибут особистості, адже визнання свободи совісті — це визнання цінності особистості, її духовного суверенітету, її підзвітності в контексті самовизначення лише своїй совісті, а для віруючої людини — і Богу, зв'язок з яким є для неї сенсом і метою життя.
Правовий аспект свободи совісті. Визначається сукупністю юридичних норм, які регулюють суспільні відносини в процесі реалізації свободи совісті. Свобода совісті може бути об'єктом цих норм лише в процесі самореалізації особистості, тобто в своєму публічному, суспільному вияві там, де «силове поле» дії свободи совісті одного «Я» перетинається з «силовим полем» дії свободи совісті іншого «Я».
Зауважимо, що держава через закон встановлює лише межі, можливості, гарантії зовнішнього вияву свободи совісті. Однак право не може регулювати процес світоглядного вибору. Скажімо, для релігійного самовизначення особистості свобода совісті як право є формально зовнішнім. Совість у кожної людини вільна онтологічно — держава не дає, не «дарує» права на свободу совісті, вона лише окреслює правовий простір, у якому, наприклад, віруючий індивід мав би змогу вільної самореалізації згідно з вибором своєї совісті. Іншими словами, розумова діяльність, думка людини, сфера її совісті, які не виявляють себе у певних діях, вчинках, поведінці, не є предметом права і не регулюється ним.
Кожна людина має сама визначити форми, способи, шляхи пізнання істини, сутності трансцендентного, свого єднання з Богом. Аюдина від народження має право бути вільною, суверенною і незалежною у вирішенні та захисті своїх ідей, переконань, суджень, свого погляду на світ, сенс і призначення людського життя. Це справа його совісті. Сфера совісті — це приватна сфера особистості. Держава не має втручатися у цю дуже тонку й делікатну царину людського буття її ставлення до релігії
- 1. Предмет філософії
- 2. Поняття світогляду. Історичні типи світогляду
- 3. Проблема буття в історії філософії.
- 4. Проблема свідомості в історії філософії. Самосвідомість, без свідоме.
- 5. Матерія, як категорія філософії та науки. Простір, рух, час.
- 6. Гносеологія – теорія пізнання. Основні проблеми гносеології.
- 7. Форми та методи пізнання.
- 8. Антропологічна проблематика в історико-філософському контексті.
- 17. Основні характеристики античної філософії. Натурфілософська проблематика Мілетської школи.
- 18. Піфагор та піфагорський союз. Модифікації вчення.
- 19. Сократ та сократичні школи.
- 22. Поняття Доа в китайський філософській традиції.
- 23. Основні філософські школи Китаю.
- 24. Вчення Платона про ейдос
- 25. Філософія Аристотеля
- 26. Еліно – римська філософія (скептицизм, стоїцизм, епікуризм): Скептицизм
- Стоїцизм
- Епікуреїзм
- 27. Загальна характеристика філософії середньовіччя, основні етапи її розвитку
- Августин Аврелій
- 28. Тома Аквінський
- 29. Філософія епохи Відродження
- Микола Кузанський
- Джордано Бруно
- Основні ідеї
- 30. Проблема методу філософії нового часу
- 2.1. Методологія Френсіса Бекона
- 2.2. Методологія Рене Декарта
- 31. Проблема субстанції в філософії Нового часу
- 33. Теорія пізнання Канта
- 34. Філософія античного атомізму
- 35. Апологетика, Патристика, схоластика, реалізм, номіналізм.
- 36. Англійський емпіризм (Бекон, Локк, Берклі)
- 37. Золоте правило моралі:
- 38. Метод і система філософії Гегеля.
- 39. Антропологічна філософія л.Фейєрбаха
- 40.Філософія життя та досвід переоцінки всіх цінностей раціоналістичної культури ф.Ніцше
- 41.Теорія відчуження та соціальна філософія марксизму.
- 42.Проблема людської екзистенції та свободи в філософії екзистенціалізму.
- 43. Проблема людської екзистенції та свободи в філософії екзистенціалізму.
- 44.Позитивізм:етапи еволюції.
- 45) Філософія руського космізму
- 46) Філософія свободи та творчості м. Бєрдяева та Філософія всеєдності в. Соловйова.
- 47) Філософія серця г. С. Сковороди.
- 48) Основні етапи розвитку української філософії.
- 49) Філософія прагматизму
- 50) Філософія Просвітництва
- 51) Сучасні релігійно-філософські вчення
- 52. Конфуцій «Лунь Юй»
- 53. Платон «Бенкет»
- 54. Гегель «Хто мислить абстрактно»
- 55. Декарт «Роздуми про метод»
- 56. Причини та джерела винекнення християнства
- 57. Християнство як світова релігія. Католицизм.
- 58. Християнство як світова релігія.Православ’я.
- 59. Християнство як світова релігія. Протестантизм.
- 60. Іслам як світова релігія
- 61.Буддизм як світова релігія
- 62. Релігія як тип світогляду. Структура релігії.
- 63. Родо-племенні культи. Національні релігії Індії та Китаю.
- 64. Національні релігії: зороастризм, синтоїзм, іудаїзм.
- 65. Вільнодумство: його основні форми.
- 66. Релігійна ситуація в Україні.
- 67. Біблія як священне писання.
- 68. Нетрадиційні релігії та культи.
- 69.Моральні настанови іудаїзму і християнства
- 70. Релігієзнавство. Структура та розвиток.
- 71. Правове вирішення проблеми свободи совісті.
- 72.Регіональні форми буддизму.