Співвідношення еволюції та революції у розвитку людства

Суспільний процес відбувається як неперервно, так і перервно, через еволюційні і революційні зміни, періоди війни та миру. Еволюція і революція – це два основні типи суспільного розвитку, які взаємопов’язані та взаємозумовлені.

Еволюція (від лат. evolution – розвиток) – це такі зміни в рамках суспільно-економічної формації, які не руйнують її базису та надбудови, зберігають її основну якість. Такі зміни відбуваються поступово, протягом тривалого часу.

Революція (від лат. revolutio–переворот) – це докорінні, якісні зміни в стані системи, які переривають еволюційний період її розвитку і переводять систему на якісно новий ступінь розвитку. В теорії діалектики поняття «еволюція» та «революція» розкривають зміст закону взаємного переходу кількісних і якісних змін за допомогою стрибка. Теорія соціальної революції розглядається філософією марксизму. Згідно з нею соціальна революція – це якісний стрибок, що усуває стару суспільну формацію і замінює її новою, більш прогресивною, через корінний переворот у всіх соціально-економічних структурах. У цей період відбуваються якісні зміни у всіх сферах суспільного життя (економічній, соціальній, політичній та духовній).

Необхідно розрізняти революції і реформи. Реформа ( від лат. reformo – перетворюю) – перетворення, нововведення, перевлаштування певної сторони суспільного життя (порядків, інститутів, організацій, закладів), без докорінної зміни засад існуючої соціально-політичної структури і наявного соціального ладу.

Реформа є способом внесення тих чи інших змін у систему суспільних відносин, які не торкаються зміни самого способу виробництва. Вони здійснюються з метою зняти напругу соціальних суперечностей. Будучи спрямованими на певні прогресивні зміни в суспільстві, соціальні реформи покликані водночас зберегти існування певного суспільного ладу, тих чи інших соціально-політичних, економічних та ідеологічних структур, інститутів, установ тощо. Але, оскільки реформи не торкаються самого характеру виробництва, який приводить до загострення суспільних суперечностей, вони мають тимчасовий ефект, який відволікає суспільство від причини таких суперечностей. У процесі розвитку суспільства відносна протилежність соціальних реформ та соціальної революції не усувається. Якщо реформа є способом кількісних змін у системі суспільних відносин з метою їх збереження, то революція є якісною, фундаментальною зміною системи економічних, соціальних, політичних та ідеологічних інститутів даного суспільства. Якщо реформа є виявом поступового стрибка у історичному розвитку, то революція є виявом прискореного стрибка в цьому розвитку.

Розрізняють соціальні, науково-технічні революції.

Соціальна революція відбувається тільки при наявності певних об’єктивних умов. Головна з них – дія закону відповідності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил. Коли продуктивні сили, які розвиваються, вступають у суперечність з існуючими виробничими відносинами, тоді виникає економічна основа соціальної революції. Соціальна революція – закономірність у розвитку суспільства, так як продуктивні сили у своєму розвитку неминуче переростають існуючі виробничі відносини і останні мають бути приведені у відповідність до продуктивних сил. Соціальна революція може містити в собі декілька політичних революцій (Французька буржуазна революція містила політичні революції 1789, 1830 і 1848 рр.). Типи соціальних революцій залежать від того, які системи суспільних відносин (який спосіб матеріального виробництва) ними породжуються. Класичними типами соціальних революцій витупають буржуазні і соціалістичні революції. ХХ століття породило нові типи соціальних революцій: народно-демократичні революції в Європі та Азії, національно-визвольні революції в країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

Для того щоб відбулася політична революція, необхідно, щоб склалася революційна ситуація. Її ознаки характеризує В. І. Ленін: мають створитися такі умови, за яких пануючі класи не можуть зберігати в незмінному вигляді своє панування; криза «верхів», криза політики пануючих класів; загострюється вище звичайного бідування пригноблених, трудящих мас; низи не можуть жити по-старому; зростає активність народних мас.

Революційна ситуація – необхідна, але не достатня умова. Для того, щоб революційна ситуація переросла в революцію, необхідні суб’єктивні фактори – енергія революційного класу, організованість народних мас. Історія знає приклади, коли революційна ситуація не переростала в революцію (Росія 1859-1861 рр.).

Співвідношення еволюції та революції у розвитку людства – це проблема співвідношення еволюційного поступового процесу та різких революційних змін. Внаслідок таких змін в історії здійснюється перехід до нових рівнів і форм суспільного життя, щось закінчується, відмирає, але з’являється дещо принципово нове.

Науково-технічні революції розділяють між собою найважливіші епохи розвитку людства, у які здійснюються значні відкриття. Серед цих епох виділяються:

- архаїчна епоха, коли домінувало полювання, рибальство і збиральництво, тобто відбувалося безпосереднє присвоєння готових продуктів, дарів природи (споживаючий тип господарства);

- аграрна епоха, яка наступила внаслідок неолітичної революції в VII-III тисячоліттях до н. е., коли на зміну полюванню і збиральництву прийшло землеробство і скотарство, що в декілька раз збільшило чисельність населення, призвело до появи надлишкового продукту, появи приватної власності, нерівності та держави;

- індустріальна епоха, яка виникла в XVII-XVIII ст. нашої ери внаслідок промислової революції, коли були винайдені різні механізми, які збільшили продуктивність праці, що супроводжувалося новим зростанням чисельності населення та початком масової урбанізації;

- постіндустріальне суспільство, коли у виробництві вирішальну роль стали відігравати здібності і можливості людського інтелекту. Нове багатократне збільшення продуктивності праці створює достаток матеріальних благ і породжує нові засоби задоволення фізичних та духовних потреб людини, яких раніше не існувало.