Буддизм Походження буддизму та його ідейні джерела

Буддизм зародився в Індії у середині І тис. до н.е. Стародавні вірування індійського населення, такі як брахманізм та різноманітні племінні культи, вже не могли достатньою мірою задовольнити потребу в розраді. Дослідники релігії індуїзму відмічають, що, починаючи з VI ст. до н.е., спостерігається занепад. З’являється багато царств. Брахмани усамітнювалися в печерах гір, втрачали віру в майбутнє людства. У пошуках єднання з Атманом, стурбовані егоїстичним спогляданням брахмани, забули про людину і про навколишній світ. Брахманізм пропонував тільки особисте спасіння, не відходячи від основної істини індуїзму про те, що життя є цілковитим стражданням.

Але все ж таки вони зберегли в межах своєї касти духовність і пильнували про чистоту своїх рядів, у той час як у інших кастах відбувалися змішування представників каст, а це призводить до ситуації, коли в суспільстві ламаються «ворота моральності».

Появу буддизму як учення пов’язують з іменем Сідхартхи Гаутами (624 по 544 р. до н.е.), сина царя шак’їв Шуддходани (північний схід Індії). Отримавши шляхетне виховання та освіту, Сідхартха одружується й успішно проживає у своєму палаці. Але якось, подорожуючи своїм царством, він побачив чотири знамення. Перші три (старі люди, тяжко хвора людина, поховання мерця) засвідчили йому про нестійкість сансари (круговорот буття), а останнє (аскет) – шлях до звільнення. Побачене зворушило 29-річного Сідхартху і після народження сина Рахули він вирішує кинути все і йти за відповіддю на питання: як не страждати? Спочатку він приєднався до аскетів різних шкіл і напрямів індуїзму, а коли прожив із ними певний час і переконався, що шлях самовиснаження не веде до істини, відновив сили і вирішив не сходити з обраного місця, поки не розгадає тайну життя і смерті. Сталося це, за легендою буддизму, під священним деревом Бодхі, коли Сідхартсі виповнилося близько 35 років. Перед його внутрішнім зором пройшло його минуле, а також теперішнє й майбутнє всіх живих істот і лише потім відкрилася найвища істина –Дхарма. З цього моменту він став просвітленим, або Буддою. А через деякий час він став навчати Дхармі всіх, хто прагнув істини, незалежно від кастової приналежності. Так, найважливіше поняття для буддистів (санскр. «опора», «те, що підтримує») означає в буддизмі моральну доброчинність і моральні якості, які потрібно плекати в собі.

Метою буддизму є спасіння від перероджень, або звільнення від карми і вихід з кола сансари. Будда, не відкидаючи існування індуських богів та духів вважав, що вони також підкорені дії карми і не можуть вийти з Колеса Сансари. І тільки людина, доля якої залежить лише від її власних зусиль та свідомої праці, може це зробити. Брахманом Будда називає будь-яку мудру і благочестиву людину, незалежно від того, до якої касти чи Варни вона належить.