Основні терміни

Догмат — положення, яке не підлягає критиці і є обов'язковим для всіх віруючих.

Екзегетика (від лат. ехеgеsis — тлумачення) — мистецтво пояснення, розкриття змісту біблійних текстів.

Номіналізм (від. лат. nomen — ім'я, назва) — один із напрямів серед­ньовічної філософії, згідно з яким загальні поняття, створені нашою свідо­містю, є лише іменами для позначення одиничних речей.

Одкровення — базове поняття середньовічної філософії. Передавання Богом через Святе Письмо священних істин людям для їх спасіння.

Патристика (від лат. раtег — батько) — сукупність філософсько-теологічних течій і напрямів II—VIII ст. Головні проблеми: захист християнського віровчення від критики з боку язичницьких філософів; проблема використання набутків античної філософії християнством; систематизація християнського віровчення.

Реалізм — один з напрямів схоластики, протилежний до номіналізму. По­слідовники реалізму визнавали загальні поняття як першореальність, пер­винну стосовно до одиничних речей. Продовження вчення Платона про співвідношення ідеального й матеріального.

Схоластика (від лат. scholasticos — учений, шкільний) — середньовіч­на філософія IX—XV ст. Її представники прагнули раціонально обґрунту­вати християнські догмати. Провідні проблеми: співвідношення віри і знан­ня; способу існування універсалій; сутності й існування та ін.

Теологія (від грец. teos— бог і 1оgos — слово, учення) — система об­ґрунтування філософськими засобами віровчення, комплекс доведення іс­тинності догматів; розроблення релігійної етики. Теологія базується на вірі в Бога, що створив світ і керує ним.

Універсалії — у середньовічній філософії загальні поняття.

Провіденціалізм (від лат. ргоvidentia — передбачення, провидіння) — концепція середньовічної філософії, згідно з якою рушійною силою історії людства є провидіння, промисел Божий, який визначає напрямок, мету роз­витку людського суспільства. Він є основою соціальної філософії Августина, Фоми Аквінського