logo
Учебник ФИЛОСОФИЯ ЛОГИКА ИСПР_

Суперечка та її види

Суперечка, полеміка займають важливе місце в житті суспільства і кожної людини, постійно супроводжують її з дитинства до старості. В ході обговорення важливих життєвих проблем учасники суперечки прагнуть переконати один одного в правильності своїх поглядів, захищають, відстоюють і доводять істинність своїх суджень, відкидають ті погляди і судження, які вони вважають помилковими.

В умовах демократії і гласності, плюралізму думок, розходження позицій, взаємна критика – явища цілком прийнятні і повсюдні. Адже кожна людина має свій життєвий досвід, світоглядні установки, різний рівень культури, виховання, особливості характеру і психології, моральні цінності. Звідси і різноманітні оцінки соціальних процесів і історичних подій, своє бачення світу. Однак, як показує практика, багато хто в нашому суспільстві не вміють вести суперечку, не мають культури полеміки, не вміють вести аргументований діалог, толерантно поводитися в суперечці. В таких випадках суперечка перетворюється на перепалку; полеміка переходить в особисті образи, брутальність, у придушення опонента, а слушні пропозиції викликають вибух негативних емоцій. У цивілізованому суспільстві в прагненні до істини кожна людина повинна мати право на волю думок, висловлення конструктивної критики.

Що ж таке суперечка, яка її сутність, як співвідносяться між собою поняття «суперечка», «диспут», «дискусія», «полеміка», «діалог», «дебати»? Суперечка – це зіткнення думок, позицій, у ході якого кожна зі сторін аргументовано відстоює своє розуміння обговорюваних проблем і прагне спростувати доводи інших сторін. Суперечка – це, перш за все, мистецтво володіння словом, словесне змагання, при якому кожна зі сторін обстоює власну правоту. В процесі ведення суперечки в явному чи неявному вигляді існує протиріччя, що дозволяє сформулювати проблему.

Існують різні види суперечки. Суперечка містить у собі як різновид диспут, дискусію, полеміку і виступає стосовно них як родове поняття. Часто відповідні терміни вживаються як синоніми. Проте вони визначають різні форми інтелектуального спілкування. А відмінність між ними обумовлена моральним і логіко-психологічним навантаженням.

Диспут (від лат. disputatio) – публічне усне обговорення якої-небудь спірної проблеми із залученням широкого кола фахівців і зацікавлених осіб, на якому заслуховуються доповіді з даної проблеми і, як правило, виступу опонентів. Диспут – це публічна суперечка на наукову чи суспільно важливу тему. Під дискусією (від лат. discussio) розуміють публічне обговорення деяких проблем або спірних питань. На відміну від диспуту, дискусія є формою інтелектуального спілкування, мета якого – з’ясування істини. Дискусія є ефективним способом переконання, тому що її учасники прагнуть виробити спільне бачення проблеми, встановити шляхи її вирішення. Однієї з форм обміну думками також є полеміка. Полеміка – (від грец. polemicos) – це суперечка на зборах, засіданнях, диспутах, конференціях і т.д., яка виникає під час обговорення деякого питання. Полеміка – це не просто суперечка; вона передбачає конфронтацію, протистояння, протиборство сторін, ідей. Якщо учасники дискусії, диспуту, зіставляючи різні точки зору, намагаються прийти до єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину, то ціль полеміки інша – не досягнення згоди, а перемогти іншу сторону, утвердити власну точку зору. Полеміка – це насамперед боротьба: ідейна, світоглядна, моральна. Тобто, якщо в дискусії опоненти погоджуються в головному, то в полеміці розходяться в найважливішому. Однак варто враховувати, що справжня полеміка ведеться не просто заради перемоги, як такої. Спираючись на принципові позиції, полемісти намагаються вирішити соціально значимі питання. Полеміка особливо необхідна, коли виробляються нові погляди, відстоюються загальнолюдські цінності, права людини, складається суспільна думка. Отже, незважаючи на різну спрямованість дискусії та полеміки, їх не слід протиставляти. За певних умов вони переходять одне в одного. Полеміка нерідко призводить до взаєморозуміння, зближення думок і навіть згоди опонентів.