Функції релігії та її роль у житті суспільства

Будь-яка релігія виконує певні функції, які характеризують сутність впливу церкви на соціальні відносини. Слід зауважити, що поняття «функція» і «роль» є взаємозалежними, але не тотожними. Функція – це спосіб дії (у нашому випадку - релігії в суспільстві), а роль – це сумарний результат або наслідки виконання нею функцій.

Світоглядну функцію релігія реалізує завдяки, насамперед, наявності в ній визначеного типу поглядів на людину, суспільство та природу. Релігія містить світорозуміння (пояснення світу загалом та окремих явищ у ньому), світогляд (відображення світу у відчутті і сприйнятті), світосприйняття (емоційне чи раціональне), світовідносини (оцінку) тощо.

Компенсаційна функція релігії полягає в релігійному заповненні дійсності і релігійній розраді. У релігії відбувається своєрідне зняття суперечностей. На визначених історичних етапах релігія може виступати як фактор інтеграції суспільства, виконуючи в такий спосіб інтегральну функцію.

Регулятивна функція означає, що релігійні ідеї, цінності, установки, культова діяльність та релігійні організації виступають як регулятори поведінки людей.

Комунікативна функція витікає з того, що релігія служить засобом спілкування віруючих. Спілкування розгортається у двох планах: у плані їхнього спілкування з Богом і в плані їхнього спілкування один з одним, насамперед, у культовій діяльності.

Культурно-транслюючу функцію релігія виконує як складова частина культури. Вона сприяє розвитку писемності, книгодрукування, мистецтва, забезпечує збереження й розвиток цінностей, насамперед, релігійної культури, здійснює передачу відповідного досвіду, культурної спадщини від покоління до покоління.

Походження релігії розглядається з різних точок зору. Богослови твердять, що релігія має надприродне божественне походження, існує вічно, і що історія суспільства, насамперед, пов’язана з розвитком релігії. Сучасна наука доводить, що становлення людини і суспільства охоплює величезний історичний період, який нараховує більш 2,5 млн. років (за іншими даними – 3,5 млд. років). Дані археології й антропології свідчать, що в історії людства існував тривалий безрелігійний період, а перші релігійні уявлення складалися у верхньому палеоліті приблизно 40-20 тис. р. до н.е.

Зібрані вченими матеріали про вірування народів світу незаперечно свідчать про різноманіття існуючих форм релігії. Сучасна наука стверджує, що ідея небесного Бога-Творця виникла порівняно пізно. Вона поступово формувалася з більш простих уявлень про надприродне, що відображали певний рівень соціального і духовного розвитку суспільства.

Дж. Фрезер у книзі «Золота гілка» викладає своє уявлення про еволюцію первісної релігії у первісному суспільстві. Він прийшов до висновку, що магія і релігія є протилежними до одної і що магія історично передує релігії. Магія, на думку Дж. Фрезера, не є релігією, а це елементарний спосіб уявлення. Релігія виникає тоді, коли магія себе вичерпує як засіб пізнання. У релігії людина прагне пізнати себе, визнаючи свою залежність від богів, яким вона поклоняється, існування надлюдської свідомості і персоніфікованих надприродних сил.

Марксизм розглядав виникнення релігії як комплекс соціальних, гносеологічних і психологічних причин. Низький рівень суспільного виробництва й пов’язані з ним безсилля та страх людини перед стихійними силами природи, а потім непередбачені наслідки впливу соціальних сил неминуче породжували мінливі уявлення мінливого світу. Цьому сприяли обмеженість суспільної практики та пізнавальної діяльності людини.