Віровчення ісламу

Основні положення віровчення ісламу викладені в головній "священній" книзі – Корані. Мусульмани вважають Коран (арабсь. "коуран" – читання) за вищий і якнайповніший з існуючих священних писань. Мусульманське духовенство вчить, що Аллах передавав Коран Мухаммеду через ангела Джабраїла окремими одкровеннями. Канонічний текст Корану датується кінцем VII ст.| Він поділяється на 114 сур (розділів), що мають різну кількість аятів (віршів) – від 286 до 3. Зміст Корану складається з есхатологічних проповідей, розпоряджень, регулюючих майнові, правові, родинні стосунки, також є повчання, що запозичені з іудейської і християнської міфології, стародавнього арабського фольклору.

Іслам містить наступніосновні догмати:

1) Віра в Аллаха. Кожна сура Корана (окрім 9-ої) починається з бісмали: «В ім'я Аллаха, милостивого, милосердного...».

Бісмала входить у щоденну молитву мусульман, і з неї зазвичай починаються конституції ісламських держав іта багато інших документів, що складаються мусульманами (листи, договори, звернення, заповіти тощо). Бісмала – найбільш популярний мотив ісламської каліграфії, що перевершує за своїм впливом навіть шахаду. На переконання мусульман, вимовляння бісмали перетворює здійснювану після цього справу на поклоніння Всевишньому. Тому цю фразу кожен мусульманин повинен промовляти перед початком трапези: перед тим, як увійти до будинку; перед поїздкою; тобто перед початком будь-якої справи або вчинку.

Бог створив те, що існує, Він є всемогутнім, всезнаючим і всюдисущим, абсолютним владикою світу, який управляє природою і суспільством. Коран указує, що покірність є виразом благочестя перед Богом. У ісламі принцип монотеїзму проведений більш послідовно, ніж в інших релігіях..

2) Віра в ангелів і демонів. Згідно з ісламським віровченням, – це безтілесні істоти, що виконують волю Аллаха. До них відносяться Джабраїл, Мікаїл, Асрафіл, Азраїл. Мусульмани також вірять в існування ангелів смерті – Накира і Мункара, варта раю – Рідвана, варта пекла – Маліка. Кожен мусульманин має двох ангелів, які фіксують його добрі і злі справи, що визначають його позаземне життя в раю або пеклі.

3) Віра в святість Корану. Згідно ісламському віровченню Коран є божественним одкровенням, яке передавав Аллах Мухаммеду впродовж 22 років. В ісламській теології є догмат про нерукотворність та, вічність Корану.

4) Віра в пророків та посланництво Мухаммеда. У Корані наводяться біблійні персонажі, наприклад, імена пророків: Ібрахим (Аврам), Мусу (Мойсей), Іса (Ісус), Нух (Ной) і ін. Серед усіх пророків перевага віддається останньому з них – Мухаммеду, якого вважають «посланцем Аллаха», «печаткою пророків».

5) Віра в рай і пекло. Правовірним, що неухильно виконують усі релігійні настанови, іслам обіцяє вічне блаженство в раю, а невірним і таким, що відхилився від принципів віровчення – страждання в пеклі. Рай – це казкове місце, дивовижний сад: чудова їжа, чиста прохолодна вода, річки з молока, меду і вина тощо. У пеклі – безконечні тортури і муки.

6) Віра в божественне призначення. Важливий догмат, згідно з яким не існує нічого, не залежного від волі Аллаха. Все в суспільному і особистому житті відбувається внаслідок попереднього призначення Бога.

7) Віра в безсмертя душі, що покидає тіло у момент смерті, у воскресіння з мертвих у день Страшного суду.

Іслам спирається на п'ять «стовпів віри», які вказують на найважливіші обов'язки мусульманина.

Перший обов'язок – сповідання віри (шахада) - «Немає Бога крім Аллаха і Мухаммед – посланець Бога». Розуміння сенсу цієї формули віровчення полягає у щирому переконанні в її істинності.

Другий обов'язок – щоденна п'ятикратна молитва (персидськ, «намаз», арабськ. «салят»). Складається з 11 регламентованих частин. Перед кожним намазом мусульманин повинен зробити ритуальне омивання (водою або піском).

Третім ритуальним обов'язком мусульманина є дотримання посту (персидськ. «ураза», арабськ. «саум»") у місяць рамазан. У ісламі передбачено звільнення від посту хворих, людей похилого віку, вагітних жінок та інших.

Четвертим обов'язком мусульманина є «закят» – обов'язкова сплата податку, стягування якого наказане в Корані, а розміри обкладення розроблені в шаріаті. Розміри закята – 1/40 частка річного статку.

П'ятим обов'язком кожного мусульманина (якщо дозволяє фізична і матеріальна можливість) є паломництво до Мекки (хаджж), яке повинне здійснюватися в 12- й місяць мусульманського календаря. Хадж полягає у відвідуваннях Мекки, перш за все Кааби, головної святині ісламу, гробниці Мухаммеда в Медині, а також інших священних місць Хиджаза й у виконанні різних обрядів.

Шаріат

У шаріаті (арабськ. «шаріа» – прямий, правильний шлях) зведені в єдину систему закони, які регулюють усе суспільне й особисте життя послідовників ісламу, юридичні, етичні та культурні приписи, що визначають поведінку віруючих і вважаються обов'язковими для всіх мусульман.

Джерело шаріату і його складової частини – мусульманського права (фикх) є Коран і Сунна (арабськ. – звичай, приклад) – збірка хадисів, тобто висловів і діянь Мухаммеда. Дії мусульман, за шаріатом, поділяються на п'ять категорій: фарз – дії, виконання яких вважалося за обов'язкове; суннат – виконання бажане; мухоб| – добровільні дії; макрух – небажані дії; харам – суворо заборонені види дії. Наприклад, встановлено харчові заборони, забороняється прикрашати будинок художніми картинами і скульптурними зображеннями людини та тварин. За шаріатом, основними мусульманськими святами (узаконені всього два) є свято «ід аль-адха» – велике свято жертвопринесення (тюркськ., «курбан-байрам») і «ід аль-фитра» – мале свято разговіння (тюркськ., «ураза-байрам»). Наголошуються також мавлюд (день народження Мухаммеда), мірадж (піднесення Мухаммеда на небо) і п'ятниця (день суспільної молитви).