Основні терміни

Абстрактне мислення – процес раціонального відображення об’єктивного світу в поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях, концепціях, гіпотезах, який дозволяє проникати в сутність явищ і процесів.

Закон мислення – внутрішній, необхідний суттєвий, істотний зв’язок між думками. Основні закони логіки виражають корінні властивості логічного мислення: його визначеність, несуперечність, послідовність, обґрунтованість.

Заперечення – 1) обґрунтоване відхилення якоїсь думки, положення, висловлювання, у якому виражається незгода з кимось або з чимось, спростування чиєїсь думки або судження; 2) логічна операція, за допомогою якої з даного висловлювання випливає нове, причому якщо вихідне висловлювання істинне, його заперечення не є істинним, а якщо воно хибне, його заперечення не є хибним.

Істина – адекватне відображення дійсності суб’єктом, який пізнає, що перевіряється зрештою суспільною практикою.

Логічна помилка – порушення законів, правил і схем логіки.

Логічна форма – це спосіб зв’язку елементів думки, який відображає її будову.

Логічність – тип міркування, який характеризується послідовністю, несуперечливістю, обґрунтованістю.

Протиріччя – два висловлювання, із яких одне є запереченням іншого.

Софізм – міркування, що здається правильним, але містить приховану логічну помилку і служить для надання видимості істинності хибному твердженню.

Тавтологія – різновид замкнутого кола, логічна помилка, яка полягає в тому, що визначуване поняття характеризується за допомогою самого себе або при доведенні деякого положення за аргумент береться саме це положення.

Тотожність – категорія, що виражає рівність, однаковість предмета, явища з самим собою або рівність кількох предметів.

Формалізація – відображення результатів мислення у поняттях.