Основні терміни

Детермінізм – філософська концепція, що стверджує об’єктивну закономірність і причинну зумовленість усіх явищ природи, суспільства і мислення.

Дискусія – публічне обговорення спірних питань і проблем, яке передбачає з’ясування істини.

Діалектика – у первісному значенні – мистецтво полеміки, метод встановлення істини шляхом виявлення й подолання суперечностей у судженнях опонента; у сучасній філософії – вчення про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення. Сутність діалектичного підходу полягає у пошуку джерела і рушійних сил розвитку, в поясненні його механізмів і спрямованості.

Діалектична суперечність – це взаємодія протилежних, але при цьому взаємозалежних властивостей, сторін, процесів у системі, які є джерелом і внутрішньою рушійною силою її розвитку.

Діалог – вид мовлення у формі розмови між двома чи більше особами, обумовлений конкретною ситуацією взаємосприйняття, взаємовпливу, зв’язком з раніше висловленими думками тощо. Як правило, характеризується неорганізованістю, неспрямованістю і повторами.

Закон – внутрішній, необхідний, всезагальний, суттєвий, повторювальний, сталий зв’язок між предметами і процесами. Закон є одним із ступенів пізнання людиною єдності й взаємозв’язку явищ.

Категорії діалектики – найбільш загальні поняття, які належать не до окремих галузей, а до дійсності загалом.

Метафізика – підхід до осмислення явищ природи, суспільства і мислення, який тлумачить розвиток як кількісне накопичення, яке не обов’язково викликає якісні зміни. Метафізика заперечує наявність внутрішніх суперечностей у предметах і їх саморозвиток; джерелом розвитку визнається зіткнення зовнішніх протилежних сил. До праць Г. Гегеля і К. Маркса термін «метафізика» ототожнювався з терміном «філософія».

Принцип – першооснова, базове положення, вихідний пункт, передумова певної концепції, теорії.

Розвиток – тип змін, який характеризується сходженням від нижчого до вищого, від простого до складного, від старого до нового якісного стану предмета, явища, процесу.

Система – сукупність, об’єднання взаємозв’язаних і розташованих у певному порядку елементів якого-небудь цілісного утворення.