13.5. Іслам
Іслам ( у перекладі з арабської - надання себе Богу, покора) - не третя, наймолодша світова релігія. Іслам належить до числа найбільш розповсюдженних релігій, його сповідують близько 1 млрд 300 млн людей. Мусульманські громади мають місце більш ніж у 120 країнах, у 35 країнах мусульмани складають більшість населення, 28 країн визнають іслам державною релігією (Єгипет, Саудівська Аравія, Кувейт, Марокко та інші).
Іслам виник на початку VII ст. на Аравійському півострові. Серед передумов ісламу слід виділити: по-перше, внутрішні зміни (розчарування серед арабів, схильність до фаталізму, незадоволеність старими богами, появу загально-аравійських божеств: Аллаха, ал-Лат, Манат, ал-Узза); по-друге, зовнішні передумови, а саме вплив та розвиток вже існуючих релігій -християнства, іудаїзму та зороастризму.
Традиція ісламу пов'язана з ім'ям його засновника та пророка Мухаммеда, чия біографія в цілому збережена у Корані та багатьох легендах. Легенди пов'язують життя Мухаммеда з найголовнішою і найдавнішою святинею арабських племен -Каабою. Кубічний храм Кааба з вмурованим у стіну чорним каменем був об'єктом поклоніння для всіх арабських племен. Навколо Кааби знаходились 360 зображень різних божеств і священний колодязь Зем-зем. Раз на рік аравійці здійснювали паломництво (хадж) до Мекки, де розташовувалась Кааба.
Мусульманський Переказ розповідає, що на Мухаммеда зійшло небесне одкровення, з ним говорив Аллах. Повеління «І вимовляй, і проголошуй, і читай напам'ять!» Мухаммед сприйняв як дароване йому знання, як те, Ідо сам Бог - головне джерело знання для людей - навчив людину тому, чого вона не знала. Мухаммед вийшов до людей і став проголошувати перед ними слово Боже - Коран. Ці проповіді містили та формували підвалини віровчення ісламу. Мухаммед закликав відмовитися від віри в безліч божеств і поклонятися тільки одному - єдиному Аллаху, з волі котрого все відбувається: він дає, і він же бере; він винагороджує за смиренність і віру, але й карає за гординю й нечестя. Людське існування не є нескінченним: світу настане кінець. Тоді усе буде перевернуте і знищене; усі мертві воскреснуть і встануть перед божим судом. Кожного судитимуть за його діла, і кожного очікує відплата за земне життя. Ті, хто вірив в Аллаха, поводився благочестиво й праведно, попадуть у райські сади; тих же, хто був неправедним та вірив у поганських богів, чекає геєна вогненна.
Поступово навколо Пророка згуртовувалися муслім, що відддали себе Аллаху, створювалося ядро громади мусульман, яка 20 вересня 622 року здійснила хіджру - переселення в оазис на півночі від Мекки. Це місце стали називати Місто Пророка, або Медина. Саме в ньому була побудована перша мечеть та з'явилося нове об'єднання людей, яке скріплювала не спорідненість крові, а віра в єдиного Бога. Це - знаменита умма-ан-набі - громада, якою Мухаммед управляв Пророка, єдиної людини, спроможної спілкуватися з Аллахом, одержувати від нього вказівки і накази.
Поступово формувалися правила благочестивого поводження, права і обов'язки мусульман, Бог, у якого з плином часу з'явилося ім'я Рахман (Милостивий), продовжував навівати Мухаммедові нові аяти Корану, де докладно роз'яснювалося, як треба будувати життя громади, розподіляти майно та військову здобич. Проголошувалися заборони на лихварство, азартні ігри, п'янкі напої, на вжиток у їжу свинини тощо. Мусульмани віддавали частину прибутків на потреби міста, постували.
Підтримували милостинею бідняків, регулярно молилися, звертаючись обличчям до Єрусалиму. Проте з другого року хіджри кіблою (тобто напрямком, котрого дотримуються при молитві) стає мекканська Кааба, проголошена головним святилищем ісламу, паломництво до неї вважалося обов'язком кожного щирого мусульманина.
У зв'язку з цим головним релігійно-політичним завданням стає звільнення Мекки від багатобожників та очищення Кааби від поганських ідолів. Війна визнається Аллахом неминучою і законною, єдиним засобом захисту святинь. Вона охороняє віру від руйнації, стає війною за віру, заради вищих божих помислів, війною за порятунок людства, і в цій війні Бог - на боці мусульман. Так була проголошена священна війна мусульман проти невірних - джихад.
Розрізняють великий і малий джихад, що розрізняються як внутрішня, духовна та зовнішня, матеріальна війна проти того, що заважає прагненню до вищої гармонії та єдності. Проводяться також розмежування між «джихадом серця», тобто боротьбою зі своїми вадами, «джихадом мови» - «повелінням благого і забороною злого», «джихадом руки» - дисциплінарними заходами, прийнятими стосовно злочинців та порушників моральних принципів, і «джихадом меча», тобто збройною боротьбою з невірними.
Крім джихаду починають складатися загальні положення мусульманської релігії - іслам. У широкому розумінні - це весь світ, у межах якого встановилися і діють закони Корану. Саме таким є трактування традиційного поняття «дар аль-іслам» (світ ісламу), що протиставляється «дар аль-хабр» - території війни, що теоретично підлягає перетворенню в «дар аль-іслам» через джихад.
Іслам містить декілька головних догматів, визнання та безумовне виконання яких є обов'язковим для всіх мусульман. Базовою частиною догматів стає іман, що тлумачиться як свідчення про об'єкт віри. У Корані в першу чергу про себе свідчить Бог; відповідь віруючого - це ніби повернене Аллахові свідчення. Мусульманські богослови виділяють чотири предмети віри:
* Віри в Аллаха як єдиного Бога, який є всемогутнім творцем, всесутнім володарем світу;
* Віра в расул (посланників Аллаха) і Коран. У Корані названо 28 пророків, особливо ж виділені п'ятеро: Нух (біблійний Ной), з котрим Бог відновив «союз»; Ібрахім (Авраам), загальний праотець арабів та євреїв, фундатор єдинобожжя; Муса (Мойсей), якому Бог дав Тору для «синів ізраїлевих»; lсa (Icyс Христос), через якого Бог переказав християнам Євангеліє; нарешті, Мохаммед - «печать пророків», що завершує низку пророцтв. Через Мухаммеда Аллах надав людям Коран, що сприймається як слово боже, як те, що зроблено самим Богом;
Віра в Малаїка (ангелів), що підпорядковуються Богові, служать для зв'язку з пророками та людьми, передаючи розпорядження і розкриваючи волю Аллаха. Найбільш наближені до Господа Джибраїл («святий дух», «шляхетний посланець»), що являвся Мухаммедові для передачі текстів «небесної книги»; Ізраїл - ангел смерті, що знає долі людські, але не знає терміну смерті кожного; вісник Страшного Суду Ісрафіл, що тричі на день оплакує страждання грішників у пеклі; Мікал - пов'язаний із мусульманською магічною практикою. Кожний мусульманин має двох ангелів, котрі фіксують його добрі і злі вчинки і знаходяться за плечима людини;
Віра в безсмертя душі, воскресіння після смерті та Судний день. На Страшному суді Аллах буде допитувати кожного з живих і мертвих. Заступництво Мухаммеда може пом'якшити долю грішників, спонукати Аллаха пробачити їх та направити до раю. Ті ж, хто не увірував у ясні знамення Аллаха, хто вважав неправдою день суду, хто обвинувачував Мухаммеда, а тим самим і Бога, у брехні, хто закоханий лише у життя ближнє і багатство та самомилується власним успіхом, - потраплять до пекла - джаханам.
Іман - це частина більш загального поняття - дін, котре визначається як божественне установлення, що веде людей до спасіння, і насамперед має на увазі повинності, продиктовані людині самим Аллахом. До дін включені благі справи - ісхан, та «п'ять стовпів ісламу» - "аркад-ад-дін» - найважливіші культові приписання:
* Сповідання єдинобожжя (ат-таухід) і пророчої місії Мухаммеда. Проголошення в присутності хоча б двох мусульман -головного положення символу віри - «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед - посланник божий». Уведене словом «ашхадо» («свідчу») робить іновірця правовірним.
Другий «стовп» - салять (намаз) - щоденна п'ятикратна молитва, що повинна промовлятися на зорі, у південь, у другій половині дня, на заході сонця, на початку ночі. Проголошення встановлених молитовних формул супроводжується уклонами, вставанням на коліна, паданням ниць, сидінням на підлозі з підгорнутими ногами тощо. Молитися можна у будь-якому чистому місці, ставши на спеціальний килим, циновку або розстелений верхній одяг. По п'ятницях рекомендується здійснювати колективний салять у мечеті.
Третій із «стовпів віри» - саум (ураза)- 30-денний піст у дев'ятому місяці рамадан, що переривається щоденно з вечора до ранку.
* Четвертий «стовп» - закят - спочатку був добровільною очисною милостинею в ім'я Аллаха, а потім перетворився в обов'язковий податок з майна ( 1/40 частка річного прибутку). Крім закята існує ще садака - добровільне пожертвування.
*Виконання п'ятого припису - хаджа - паломництва – не є обов'язковим, але заохочується. Ті, хто відвідав Мекку та її святіші - храм Каабу, джерело Зем-зем та інші, у дні свята жертвопринесення отримують почесне найменування - хаджи.
Однією зі складових мусульманського культу є шаріат -зведення норм права, моралі, релігійних приписів і ритуалів, що регулюють приватне і громадське життя віруючих. Шаріат був остаточно оформлений у ХІ-ХП ст. Його джерелом є Коран та Суна (звичай, приклад) - збірка хадісів, речей та дій Мухаммеда.
Важливу роль у культовій системі ісламу відіграють релігійні свята, серед яких найбільш визнаними є наступні: 1).Ураза-байрам, що припадає на початок наступного за рамаданом місяця і триває три дні; правовірний мусульманин після завершення посту зобов'язаний зробити представникові духівництва фітр -підношення в натуральному чи грошовому вигляді; 2) Курбан-байрам - свято жертвопринесення, підставою для якого служить аят Корану: «Ніколи не досягнете ви добробуту, поки не будете витрачати те, що любите» (К., 3:86); 3) Маулюд - день народження Мухаммеда, що супроводжується читанням молитов та проповідей у мечетях, частуваннями і дароприносинами духівництву.
Коран і Суна - джерела мусульманського віровчення. Коран -«Читання» того, що повідомляв своєму посланнику протягом майже двадцяти років (610-632 pp.) Милостивий та Милосердний Господь - Аллах. За змістом у Корані виділяють міфологію ісламу, іудаїстичні та християнські погляди, оформлені в ритуальні ісламські приписи, стародавні арабські звичаї, мусульманське законодавство, аравійські історичні сказання, арабський фольклор. В структурі Корану 114 глав, що називаються сурами, котрі складаються з аятів - ритмічних завершених фраз, основних одиниць коранічного тексту.
Іслам має і свій Святий Переказ - Суну, що складається з хадисів - коротких оповідей про діяння та висловлювання пророка Мухаммеда.
У головних релігійних культових будівлях існує розгалужений штат служителів на чолі з муфтієм. Як вища посадова особа він обирається на з'їздах духівництва та віруючих. У країнах, де іслам є державною релігією, муфтій призначається урядом. Центр мусульманського релігійного життя - мечеть, де проводяться богослужіння, читаються проповіді, відбуваються різноманітні обряди, організовується навчання дітей. При найзначніших мечетях відкривають духовні школи - медресе, де готують майбутніх священнослужителів, богословів та законознавців.
Таким чином, мусульманство являє собою нерозривну єдність віросповідання, державно-правових установлень та певної форми культури. Проте, воно не являє собою єдиної релігійної організації; ще у VII ст. сформувалися його головні течії: сунізм ( близько 90 % мусульман є його прихильниками) та шиїзм. На відміну від сунітів, що за основу віровчення і культу приймають всі головні положення ісламу, сформульовані в Корані і Суні, шиїти мають свій власний переказ - ах бари - де наводяться інші імена тих, хто їх переказував.
Одним з основних догматів шиїтського ісламу є вчення про імамат (верховну владу в мусульманській державі). Спочатку функції імама виконував сам Мухаммед, після його смерті - халіф.
В Україні головним регіоном поширення ісламу є Крим. З 1242 року, коли він був завойований монголо-татарами і увійшов до складу Золотої Орди, більшість його населення стає мусульманами-сунітами. Нині мусульманські релігійні громади діють в структурі трьох об'єднань - Духовного управління мусульман України (ДУМУ), Незалежного ДУМУ та ДУМ Криму.
- Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство
- Isbn 966-364-222-X
- Модуль і покликання філософії та її культурно-історичні типи Змістовий модуль 1 філософія, її предмет і роль у суспільстві
- Тема 1 предметне поле й функціональне призначення філософії
- 1.1. Філософія та світогляд
- 1.3. Особливості та структура філософського знання
- 1.4. Філософія і наука. Філософська рефлексія
- Семінар № 1 Предмет, функції та специфіка філософського знання
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Змістовий модуль 2 генеза філософської думки та її культурно- історичні форми
- Тема 2 еволюція філософських поглядів у контексті цивілізаційних процесів
- 2.1. Філософія Стародавнього Сходу: світоустрій та людина
- 2.2. Антична філософія: космоцентризм
- 2.3. Філософія середніх віків: теоцентризм
- 2.4. Філософія епохи Відродження: антропоцентризм
- 2.5. Філософія Нового часу: наукоцентризм
- 2.6. Німецька класична філософія: система-розум-діяльність
- Семінар №2 Історичний розвиток світової філософії
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Змістовий модуль з сучасна філософія: синтез культурних традицій
- Тема з основні напрямки та особливості сучасної західної філософії
- 3.1. Особливості сучасної філософії
- 3.2. Неокантіанство, неогегельянство
- 3.3. Прагматизм
- 3.4. Філософія життя
- 3.5. Психоаналітична філософія
- 3.6. Персоналізм
- 3.7. Феноменологія Гуссерля
- 3.8. Екзистенціалізм.
- 3.9. Франкфуртська школа
- 3.10. Структуралізм
- 3.11. Герменевтика
- 3.12. Позитивізм, постпозитивізм
- 3.13. Неотомізм - релігійна філософія
- 3.14. Неомарксизм
- 3.15. Російська релігійна філософія та філософський містицизм
- 3.16. Ситуація постмодернізму у філософії
- Семінар № з Сучасна світова філософія
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Змістовий модуль 4 формування і розвиток вітчизняної філософської думки в контексті світової філософії
- Тема 4 філософська думка в україні
- 4.1. Філософська думка Київської Русі
- 4.2. Гуманістичні ідеї вітчизняної філософії другої половини XIII ст. - першої половини XVII ст.
- 4.3. Філософія українського Просвітництва другої половини XVII-XVIII століття. Григорій Сковорода
- 4.4. Філософія українського романтизму XIX століття
- 4.5. Професійна філософія в Україні XIX - початку XX століття
- 4.6. Українська філософська та суспільно-політична думка другої половини хіх-хх століття
- Семінар № 4 Особливості та основні етапи розвитку вітчизняної філософської думки
- Проблемно-пошукові питання
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Висновки до модуля і
- Підсумкові завдання до модуля і
- Модуль II онтологія: структурна організація та діалектика буття Змістовий модуль 5 філософський зміст проблеми буття
- Тема5 матерія, рух, простір, час
- 5.1. Буття, субстанція, матерія
- 5.2. Рух як спосіб існування матерії
- 5.3. Простір і час - форми буття матерії
- Семінар № 5 Матерія, її основні форми та спосіб існування
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Змістовий модуль 6 свідомість: її походження і сутність
- Тема 6 генезис та структура свідомості
- 6.1. Свідомість - вища форма відображення дійсності
- 6.2. Суспільна природа свідомості. Свідомість та мова
- 6.3. Творча активність свідомості
- Семінар № 6 Свідомість, її природа, сутність та структура
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Змістовий модуль 7 діалектика як вчення про загальний взаємозв'язок та розвиток
- Тема7 діалектика та її альтернативи
- 7.1. Принципи діалектичного осмислення буття. Альтернативи діалектики
- 7.2. Основні закони діалектики, їх світоглядне та методологічне значення
- 7.3. Категорії як загальні форми відображення буття, його пізнання і перетворення
- Семінар № 7 Діалектика: принципи, закони, категорії
- Проблемно-пошукові питання
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Висновки до модуля II
- Підсумкові завдання до модуля II
- Модуль III гносеологія, логіка, методологія Змістовий модуль 8 сутність і структура пізнавального процесу
- Тема 8 пізнання як предмет філософського аналізу
- 8.1.Пізнаваність світу і його законів. Агностицизм
- 8.2. Практика - критерій істини, основа і ціль пізнання. Види практики
- 8.4. Інтуїція: етапи та умови формування
- 8.5. Діалектика абсолютної і відносної істини
- Семінар № 8. Сутність та структура пізнавального процесу
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Змістовий модуль 9 логіка
- Тема 9 логіка - наука про закони правильного мислення
- 9.1. Предмет та значення логіки
- 9.2. Поняття
- 9.3. Судження.
- 9.4. Основні закони логічного мислення
- 9.5. Висновок
- 9.6. Логічні основи аргументації
- II. Правила щодо аргументів.
- III. Правила до форми обгрунтування тези (демонстрації) та помилки у формі доказів.
- Семінар № 9 Логіка як наука про закони і форми правильного мислення
- Проблемно-пошукові питання
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Змістовий модуль 10 методологія наукового пошуку: рівні, етапи, засоби
- Тема 10 методологічні проблеми наукового пізнання
- 10.1. Поняття методу та методології наукового дослідження
- 10.2. Класифікація методів наукової діяльності та особливості їх використання
- 10.3. Основні форми наукового пізнання
- Семінар № 10 Проблеми істинності знання. Методи та форми пізнавальної діяльності
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Висновки до модуля III
- Підсумкові завдання до модуля III
- Модуль IV суспільство і особистість у вимірах філософського аналізу Змістовий модуль 11 суспільство: сутність і специфіка пізнання
- Тема 11 суспільство як система та процес
- 11.1. Суспільство як система і життєдіяльність людини
- 11.2. Природа як об'єкт філософської рефлексії
- 11.3. Суспільство як процес. Проблема сенсу історії
- 11.4. Історична генеза соціальних спільнот
- 11.5. Форми суспільної свідомості -типи відображення соціального буття
- Семінар №11 Суспільство: сутність та специфіка пізнання
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Змістовий модуль 12 особистість у системі суспільних зв'язків
- Тема 12 філософія особистості
- 12.1. Людина, індивід, особистість
- 12.2. Діяльність як доцільна активність суб'єкта
- 12.3. Соціальна роль особистості в контексті її індивідуалізації
- 12.4. Специфіка ціннісного ставлення до світу
- 12.5. Екзистенційні категорії людського буття
- Семінар №12 Особистість у вимірах філософського аналізу
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Змістовий модуль 13 релігієзнавство
- Тема 13 релігія як сфера духовної культури: структура та функціональне покликання
- 13.1. Предмет та функції релігієзнавства
- 13.2. Національні релігії. Індуїзм. Іудаїзм
- 2.Національні релігії:
- 13.3. Буддизм
- 13.4. Християнство
- 13.5. Іслам
- 13.6. Свобода совісті в Україні
- 13.7. Нові релігійні течії та організації в Україні
- Семінар № 13 Науково –історична характеристика релігій світу
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Змістовий модуль 14 етика
- Тема 14 особливості функціонування моралі у суспільстві
- 14.1. Моральні виміри особистості і суспільства
- 14.2. Найважливіші моральні та етичні вчення
- 14.3. Загальні моральні поняття
- 14.4. Моральний досвід
- 14.5. Етика ділового спілкування
- Семінар № 14 Особливості моральної свідомості та спілкування
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Змістовий модуль 15 естетика
- Тема 15 естетична діяльність як предмет філософської рефлексії
- 15.1. Естетика - теорія естетичної дільності. Системність естетичних знань
- 15.2. Естетика - наука про естетичне багатство дійсності та мистецтва
- 15.3. Поліфункціональність мистецтва
- 15.4. Ціннісний та інтерпретаційний аналіз в художньому спілкуванні
- Семінар № 15 Естетика - філософія естетичної та художньої діяльності
- Проблемно-пошукові питання:
- Теми доповідей та рефератів
- Література
- Висновки до модуля IV
- Підсумкові завдання до модуля IV
- Прикінцеве слово
- Тема 1. Предметне поле й функціональне
- Тема 3. Основні напрямки та особливості
- Тема 4. Філософська думка в Україні 197
- Тема 7. Діалектика та її альтернативи 302
- Тема 8. Пізнання як предмет філософського аналізу 355
- Тема 9. Логіка - наука про закони правильного мислення 388
- Тема 10. Методологічні проблеми наукового пізнання 415
- Тема 13. Релігія як сфера духовної культури:
- Тема 14. Особливості функціонування моралі у суспільстві... 566
- Тема 15. Естетична діяльність як предмет
- Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство Навчальний посібник
- Inkos@ln.Ua Свідоцтво дк №325 від 05.02.2001 р.