6.2. Суспільна природа свідомості. Свідомість та мова

Походження свідомості і мови пов'язане з переходом мав­поподібних предків від присвоєння за допомогою природних органів готових предметів до праці, до виготовлення штучних знарядь, до людських форм життєдіяльності та суспільних відносин, що з'являються на її основі.

Психіка тварин допомагає їм орієнтуватися в мінливому середовищі, пристосовуватися до нього; проте вони не можуть цілеспрямовано і систематично перетворювати навколишній світ. Якісна відмінність свідомості людини від свідомості тварин полягає у таких моментах: свідомість людини розви­вається і функціонує за соціальними законами, а тварини – за біологічними; для людини характерне активно-перетворююче відображення об'єктивного світу, а для тварини - активне при­стосування; у людини е І і II сигнальні системи, відзначається і зв'язок мови і мислення, а у тварин лише І сигнальна систе­ма; людина здатна пізнавати явище і сутність речей, їй прита­манна можливість чуттєвого і логічного відображення дійсності, а тварина має можливість лише чуттєвого відображення дійсності; у людини досить надто розвинене випереджаюче відображення, здатність передбачати, а у тварини випереджаю­че відображення розвинуто слабо; у особи є самосвідомість, моральні і естетичні чуття, що зовсім відсутнє у тварин; крім того, людина здатна систематично, цілеспрямовано пізнавати світ, а тварина - лише випадково «пізнає» окремі речі, явища.

Свідомість спочатку була тільки усвідомленням найближчо­го чуттєво-сприйманого середовища, безпосередніх зв'язків з іншими людьми. Надалі під час ускладнення форм праці й суспільних відносин формувалась здатність до мислення у виг­ляді понять, суджень і висновків.

Соціальна обумовленість виникнення і розвитку свідомості досить глибоко обгрунтована у творі Ф. Енгельса «Роль праці у процесі перетворення мавпи у людину». Праця як цілеспря­мована діяльність від самого початку пов'язана з виготовлен­ням знарядь праці і застосуванням їх з метою виготовлення продуктів для задоволення потреб людини.

Потреба у систематичному використанні знарядь праці спо­нукала людиноподібних мавп поступово переходити до обробки природничого матеріалу і створення більш досконалих знарядь праці. Все це призводило до суттєвої зміни функцій передніх кінцівок. Вони пристосовувались до нових операцій і поступово перетворювались на природні знаряддя праці руки. Мозок лю­диноподібної мавпи набував здатності творити більш складні трудові операції. Під впливом трудової діяльності удосконалю­вались органи чуття людини. Виробництво знарядь праці і ма­теріальних благ для життя започаткували процес якісного пере­творення тваринного стада, в якому жили людиноподібні мавпи, у першу, хоча і стадну форму, але вже людського суспільства. Ста­до трансформується у товариство співробітників, сцементоване трудовими соціальними зв'язками.

Крім того, внаслідок суспільно-трудової діяльності людей виникає і розвивається не тільки свідомість, а й матеріальна форма свідомості - членоподільна мова. Праця і членоподільна мова стали двома самими головними стимулами, під впливом котрих мозок мавпи поступово перетворився у мозок людини. Отже, свідомість як властивість високоорганізованої матерії, як специфічна вища форма відображення і діяльності виникла у суспільстві і безперервно розвивається на засадах праці і сусп­ільних відносин між людьми.

Добіологічних передумов походження свідомості належать: тілесна організація (прямоходіння, розвиток передніх кінцівок); головний мозок, розвинута нервова система; перша сигнальна система вищих тварин; стадна форма мешкання людиноподіб­них мавп. Соціальні засади походження свідомості становлять праця, трудовий процес, мова і спілкування.

Мова уособлює певну систему засобів спілкування. Існують різні види мови: усна, писемна і внутрішня (беззвучна, про себе). За допомогою мови здійснюється перехід від живого спог­лядання, від чуттєвого пізнання до узагальненого, абстрактно­го мислення.

У мові наші уявлення, думки і почуття втілюються в матер­іальну, чуттєво сприйману форму і тим самим з особистого надбання стають надбанням інших людей. Завдяки мові свідомість формується і розвивається як суспільне явище, як духовний продукт життя суспільства. Будучи засобом взаємно­го спілкування людей, обміну досвідом, знанням, почуттями, ідеями, мова зв'язує людей не тільки певної соціальної групи і не тільки певного покоління, а й різних поколінь. Так ство­рюється наступність історичних епох. Нині існує близько трьох тисяч мов, за допомогою яких здійснюється членоподібна мова, і кожна з них має особливу структуру і систему значення слів.

Нерозривний зв'язок свідомості і мови виявляється у різно­манітних явищах. По-перше, розвиваючись на основі знання, тобто свідомого відображення явищ об'єктивного світу у людсь­кому мозку, свідомість не існує без матеріальної основи, а саме мови, виявленої у словах. По-друге, нерозривний зв'язок свідо­мості і мови виявляється у тому, що з самого початку свого існу­вання мова служила засобом передачі соціальної інформації, за­собом спілкування людей. Тільки завдяки мові людська думка, прибрана у матеріальну оболонку - слово, стає надбанням інших людей і дає можливість обмінюватись думками, досвідом, відчуттями, ідеями.

По-третє, мова є не тільки важнішим засобом взаємного спілкування людей, засобом передачі соціальної інформації, але й знаряддям їх мислення. Вже у той момент, коли у голові лю­дини думка формується, це відбувається у формі словесних образів. Ясність мислення перебуває у прямій залежності від того, наскільки чітко і вдало виявлена у мовному матеріалі та або інша думка. «Чистих» думок не буває, без мови думка не може бути не тільки висловлена, але й не може виникнути у голові людини.

Нерозривний зв'язок мови і свідомості виявляється і в тому, що завдяки мові людство зберігає і накопичує плоди пізнаваль­ної діяльності, що у друкованому, письмовому вигляді переда­ються від одного покоління до іншого, тобто мова виявляється головним знаряддям соціальної пам'яті.

Деякі представники семантичної філософії стверджують, що мова - щось зовнішнє для думки; просто система символів, що не має нічого спільного з об'єктивною дійсністю. Такий розрив мови і свідомості призводить до містифікації мислення, яке втрачає матеріальні засоби свого існування, з одного боку, а з іншого, веде до формалізації мови, котра позбувається свого предметнологічного змісту.