III. Правила до форми обгрунтування тези (демонстрації) та помилки у формі доказів.

Теза повинна бути висновком, що логічно упливає з аргу­ментів за загальними правилами умовиводів або отриманими у відповідності з правилами опосередкованого доказу. Помилки у формі доказу:

1. Уявний рух, коли, використовуючи терміни «отже», «та­ким чином», «у висновку маємо» та інші, вважають, що установили логічний зв'язок між думками.

2. Від сказаного з умовою до сказаного безумовно. Аргумент, істинний тільки з урахуванням певного часу, міри, відно­шення, не можна використовувати як безумовне, вірне у всіх випадках. Наприклад, якщо кава у невеликих дозах корисна для підняття артеріального тиску, то у великих дозах вона шкідлива.

Порушення правил висновків (дедуктивних, індуктивних, за аналогією):

1. Помилки у дедуктивних висновках. Наприклад, в умовнокатегоричному висновку не можна вивести висновок від ствердження наслідку до ствердження основи. Так, з посилань: «Якщо число закінчується на 0, то воно ділиться на 5» і «Це число ділиться на 5» - не виходить висновок: «Це число закінчується на О».

2. Помилки в індуктивних висновках. Це може бути поспішне узагальнення («всі свідки дають необ'єктивні свідчення») або пояснення «після того - значить, з причини того».

3. Помилки аналогічно до умовиводів. Це ритуальні танці або пошуки алхіміками філософського каменя, щоб перетворити неблагородні метали на золото та срібло.

Знання правил логічного мислення, здатність уникати по­милок допомагає передбачати події, можливі наслідки та найк­ращим способом планувати діяльність.