Висновки до модуля і

* Як одна зі стародавніх сфер духовної культури філософія зародилась у VII-VI ст. до н.е. в Індії, Китаї, Давній Греції.

* Філософія виконує функції: І - світоглядні: 1) гуманістич­ну; 2) соціально-аксіологічну (конструктивно-ціннісну, інтерпретаторську та критичну); 3) культурно-виховну; 4) пояснювально-інформаційну; II - методологічні: 1) ев­ристичну; 2) координаційну; 3) інтегрувальну; 4) логіко-гносеологічну.

• Антична філософія має певні загальні риси: космологічно-онтологічний характер; існування теоретико-пізнавальної етичної проблематики у межах онтологічної; усвідомлення людської діяльності лише як активного перегрупування природних речей; пошуки таких форм буття, що найкраще відповідали б природній доцільності.

• В античності формулюється класичне уявлення про метафізичний (безпередумовний, безпередпосилочний) характер філософії, в центрі якого стоїть онтологія як вчення про буття.

* В античній філософії абсолютне знання сприймається як система першопочатків, у ролі яких і виступає перша філософія, або метафізика. Оскільки першопочатки не можуть бути доведені або виводитися з чогось, то мета­фізика є тією метанаукою, що обґрунтовує початки не окремих наук, а наукового пізнання в цілому.

• Домінування певної проблематики в конкретні історичні епохи дозволяє характеризувати античну філософію як космоцентризм, філософію середніх віків - як теоцентризм, філософську думку епохи Відродження - як антропоцентризм, а філософські пошуки Нового часу - наукоцентризм.

• Філософські пошуки мислителів з середини ХVП до середини XIX ст. провадились у межах тієї традиції у філософії, що можна позначити як класична модель, для якої характерними стали уявлення про філософію як форму раціонально-теоретичної свідомості; принципова установка на раціональну пізнаваність світу; установка на систематичність; сприймання світу в цілому як проник­нутого ідеєю гармонії, доцільності та природного поряд­ку; інтенція суб'єкта пізнання на рефлексивне осягнення власних прийомів та методів пізнання, на перетворення пізнавального мислення у центральний об'єкт мета­фізичних досліджень.

* 3 початку XX ст. на фоні розчарування в здатності філо­софії удосконалити світ мислителі вели пошуки ірраціо­нальних першопочатків: несвідоме, «воля до влади», «творчий порив», інтуїція тощо. На етапі некласичного типу філософствування ставиться під сумнів пра­вомірність будь-якої гармонійної раціоналістичної систе­ми, висувається принцип тісного зв'язку з відчуттями, настроями, переживаннями індивіда.

* Особливостями некласичної західної філософії, основ­ними темами її філософствування є: по-перше, звернен­ня до суб'єктивного світу людини; по-друге, аналіз кризи культури; по-третє, аксіологічний підхід до дійсності.

* Серед безлічі напрямків і течій сучасної світової філософії є кілька ліній, що найбільш яскраво характеризують основні тенденції її розвитку. Це, по-перше, ірраціоналістично-гуманістична; по-друге, релігійна; по-третє, позитивістська.

* Українська філософія формувалася з кінця X - початку XI ст. в контексті розвитку світової філософської думки. її особливість визначається домінуванням етико-морального її спрямування. В центрі вітчизняної філософії -людина з її внутрішнім світом в органічній єдності з умо­вами її самореалізації.